Георгій Аркадійович Шенгелі — поет, перекладач, драматург.

Ранні роки
Народився 2 травня (20 квітня за ст. ст.) 1894 року в Темрюку на Кубані. Осиротівши, з дитинства жив у Керчі з бабусею. Тут закінчив гімназію та вперше зустрів літературу футуризму, потрапивши на «Олімпіаду футуризму» за участю Бурлюка, Маяковського та Северянина.

Одеса
На початку 1919 року Шенгелі приїжджає в Одесу, де знайомиться з місцевими літераторами. Проте повного взаєморозуміння з ними не було. Для роботи йому вистачало простого робочого місця: «дах над головою, стіл, друкарська машинка та полиця зі словниками».

За півтора року в Одесі він видав збірки «Ізразець», «Єврейські поеми», драматичні сцени «1871», драматичну поему «Нечаєв», співпрацював у газеті «Моряк» та брав участь у поетичних вечорах. Видав перший збірник поетичних перекладів — сорок сонетів Ередії, присвячених Максиміліану Волошину.

Шенгелі пробув в Одесі до відходу інтервентів і білогвардійських частин.

Подальше життя
Після Одеси жив і працював у Москві, одружився з поетесою та перекладачкою Ніною Манухіною. У їхньому домі іноді гостювала Анна Ахматова, яка в середині 1920-х відзначала його як «дуже й дуже нездорового і відчаюючого». Попри це, Шенгелі вижив, його не арештовували та не забороняли, хоча вірші не публікувалися. Останній за життя збірник вийшов у 1939 році.

Творчість про Одесу
Незважаючи на короткий перебування в місті, Одеса залишила слід у творчості поета. Зокрема, тут написані твори: «Дім», «Одеський карантин», «Місто».