Юрій Яновский

1902 - 1954

Illustration

Юрій Іванович Яновський — український письменник, прозаїк, драматург та поет.

Ранні роки та творчий початок
Народився 27 серпня 1902 року в селі Маєрово Херсонської губернії (нині село Нечаївка, Компаніївський район Кропивницької області). Творчий шлях розпочав зі віршів: спершу російською (1922), потім українською (1924). Критики помітили його завдяки збірнику оповідань та новел «Бивні мамонта» (1925).

Одеса та робота на кінофабриці
У 1926 році Юрій Яновський приїжджає до Одеси, де протягом двох років працює головним редактором на Одеській кінофабриці ВУФКУ — найпотужнішій кіностудії того часу. Місто на березі Чорного моря та атмосфера кінематографа надихнули його на творчість.

На кінофабриці він створив кілька фільмів, зокрема «Гамбург» і «Фата Моргана», а також написав: повість «Байгород», книгу морських віршів «Прекрасна УТ», історичний роман «Чотири шаблі» та автобіографічний роман-містифікацію «Майстер корабля».

«Майстер корабля»
Роман «Майстер корабля» автобіографічний; більшість героїв мають реальні прототипи. Роман увібрав дворічний досвід роботи на кінофабриці та реалії Одеси другої половини 1920-х. Вперше опублікований у Харкові 1928 року.

Яновський писав з гумором про Одесу: «Одесити – народ гарячий і симпатичний. Більше за все вони люблять Одесу… Країна веселого народу – це Одеса» («Голлівуд»).

«Вершники» та інші твори
Велику роль у творчості Яновського відіграла Одеса та досвід роботи у кінематографі. Його найвідоміший твір — новелістичний роман «Вершники» (1935), героїко-романтичний епос про події громадянської війни. Матеріал для роману він збирає у 1932 році разом із драматургом Миколою Кулішем у степах Таврії. Перший роман на тему війни, «Чотири шаблі», критикували за героїзацію українського націоналізму, але у «Вершниках» йому вдалося поєднати романтичний флер із вірними ідеологічними установками.

Відомі п’єси Яновського: «Завойовники» (1932), трагедія «Дума про Британку» (1938), «Нащадки» (1940), «Дочка прокурора» (1954).

Illustration

Війна та пізні рокиПід час Другої світової війни Яновський був фронтовим кореспондентом і брав участь у Нюрнберзькому процесі (книга «Листи з Нюрнберга», 1946).
Підіймав тему українського народу під час війни у романі «Жива вода» (1947), який зазнав критики; у переробленому вигляді виданий посмертно під назвою «Мир» (1956).
Останні роки та спадщинаЗ 1939 року жив і працював у Києві. Помер 25 лютого 1954 року у Києві.

Illustration