Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім Леся Українка) — українська поетеса, письменниця, перекладачка.

Ранні роки
Народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський (нині Житомирська область) в інтелігентній родині. Батько, Петро Антонович Косач, був освіченим поміщиком та шанувальником літератури й мистецтва, мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач (псевдонім “Олена Пчілка”), — письменниця й активна громадська діячка.

У 10 років Леся захворіла на кістковий туберкульоз, що зумовило особливості її життя й навчання. Вона здобула ґрунтовну домашню освіту, опанувала кілька мов, глибоко вивчила світову літературу, філософію та історію. Значний вплив на формування світогляду Лесі мали її дядько Михайло Драгоманов та письменник Іван Франко.

Громадська та літературна діяльність
Леся Українка активно займалася громадською роботою: писала публіцистичні статті, виступала з доповідями, брала участь у культурному житті Києва 1890-х років. Вона поєднувала творчість із боротьбою проти національного та соціального гніту, що відобразилось у циклі “Невільничі пісні”.

З 1897 по 1901 рік тісно спілкувалася з революціонером С.К. Мержинським, членом соціал-демократичної організації, публікувала статті у петербурзькому журналі “Жизнь”. На рубежі XIX–XX століть виходять збірки її віршів “Мрії і думи” (1899) та “Відгуки” (1902). У 1906–1907 роках працювала в товаристві “Просвіта”, де познайомилася з музикознавцем К.В. Квіткою, який став її чоловіком.

Літературні шедеври

Враження від природи України та знання народної творчості підживлювали її лірику, що особливо яскраво проявилося у драмі-феєрії “Лісова пісня”.

Останнє десятиліття життя стало часом створення блискучих драматичних поем: “Одержима”, “Вавилонський полон”, “Кассандра”, “На руїнах”, “Ізольда Білорука”, “У катакомбах”, “Оргія”, “Камінний господар”.

Їх вирізняють глибина думки, ерудиція, образи загальнолюдського масштабу та поетична майстерність.

Візити до Одеси

Двічі лікувалася грязями на Хаджибейському лимані. Прогулянки містом і морем відобразилися у віршованому циклі “Подорож до моря”.

Останні роки
Леся Українка померла 1 серпня 1913 року у курортному містечку Сурамі (Грузія). Похована на Байковому кладовищі в Києві.

В Одесі на фасаді будинку № 27 по вул. Жуковського встановлено меморіальну дошку на її честь, а одна з сучасних вулиць Суворовського району носить ім’я Лесі Українки.