Юзеф Ігнацій Крашевський (1812–1887) — надзвичайно плідний польський письменник, журналіст, мандрівник, етнограф і публіцист. Він залишив після себе величезну літературну спадщину: понад 220 романів у близько 400 томах, приблизно 150 оповідань і новел, а також драматичні твори, поетичні збірки, наукові праці, переклади з п’яти мов і редакторські роботи. Крашевський був не лише літератором, а й художником, композитором та колекціонером, що робить його однією з найяскравіших постатей у культурі XIX століття.

Ранні роки та волинський період (1837–1860)
Юзеф Крашевський народився в родині з глибокими культурними традиціями. У 1838 році він одружився з Софією Воронич, оселився в Житомирі, орендував маєток у Омельно і почав активно творити. У цей час з’явилися численні романи, статті, подорожні нотатки й журналістські матеріали. У подружжя народилося четверо дітей: Констанція, Ян, Франциск і Августа Марія. Особливе місце в його творчості посідають краєзнавчо-етнографічні роботи, серед яких відзначаються «Спогади Одеси, Єдисана і Буджака» — книга, заснована на щоденнику подорожі 1843 року, коли Крашевський вирушив на морські купання до Одеси, прагнучи відновити здоров’я.

Одеса та творчість у місті
Влітку 1843 року Крашевський прибув до Одеси, прагнучи особисто побачити місто й детально зафіксувати його життя. Він був допитливим дослідником і перед подорожжю вивчив історію міста та регіону. У мемуарній літературі його опис Одеси вирізняється глибиною та обсягом інформації, і перше видання книги з’явилося в 1845 році. Основною метою візиту були морські купання, але Крашевський проводив чимало часу на вулицях міста, детально занотовуючи побут, традиції та дозвілля одеситів. Він описав різноманіття національних і етнографічних традицій, поведінку городян у театрі, репертуар вистав, а також інфраструктуру морських купалень. Під час подорожі конним екіпажем через Гродек–Старий Константинів–Тульчин–Чечельник–Балту до Одеси він робив етнографічні замітки та історичні екскурси, частину яких зберігають у музеї Крашевського в Романові (Польща).

Варшавський період (1860–1863)
З 1859 року Крашевський очолював редакцію газети «Gazeta Codzienna» у Варшаві, подорожував Європою, публікував статті та репортажі. У 1861 році став членом міської делегації, яка керувала Варшавою до Январського повстання. Напередодні повстання 1863 року, побоюючись переслідувань, залишив місто, аби уникнути заслання до Сибіру.

Дрезденський період (1863–1885)
В еміграції Крашевський активно підтримував польських співвітчизників, писав під псевдонімом Болеславит, видавав романи про Январське повстання і публікував численні статті. У Дрездені він очолював власну типографію та журнал «Tydzień» (1868–1871), створив «Саксонську трилогію» і цикл з 29 історичних романів про Польщу. Він багато подорожував Європою та польськими землями, а в 1879 році взяв участь у святкуванні 50-річчя своєї творчої діяльності у Кракові. У 1883 році Крашевський був ув’язнений у Магдебурзі за підозрою у шпигунстві на користь Франції проти Пруссії, але у 1885 році вийшов під великий заставу і за кордоном продовжив лікування, не повернувшись до німецької в’язниці.

Останні роки та спадщина
Юзеф Ігнацій Крашевський помер 19 березня 1887 року в Женеві. Його літературна спадщина вражає масштабом і різноманіттям: від романів і поезії до етнографічних досліджень, історичних праць і журналістики. Крашевський лишив по собі цінний матеріал для вивчення культури, історії та побуту XIX століття, а також приклад неймовірної працездатності та інтелектуальної допитливості.