Юзеф Ігнацій Крашевський (1812–1887) — надзвичайно плідний польський письменник, журналіст, мандрівник, етнограф і публіцист. Він залишив після себе величезну літературну спадщину: понад 220 романів у близько 400 томах, приблизно 150 оповідань і новел, а також драматичні твори, поетичні збірки, наукові праці, переклади з п’яти мов і редакторські роботи. Крашевський був не лише літератором, а й художником, композитором та колекціонером, що робить його однією з найяскравіших постатей у культурі XIX століття.

Ранні роки та волинський період (1837–1860)
Юзеф Крашевський народився в родині з глибокими культурними традиціями. У 1838 році він одружився з Софією Воронич, оселився в Житомирі, орендував маєток у Омельно і почав активно творити. У цей час з’явилися численні романи, статті, подорожні нотатки й журналістські матеріали. У подружжя народилося четверо дітей: Констанція, Ян, Франциск і Августа Марія. Особливе місце в його творчості посідають краєзнавчо-етнографічні роботи, серед яких відзначаються «Спогади Одеси, Єдисана і Буджака» — книга, заснована на щоденнику подорожі 1843 року, коли Крашевський вирушив на морські купання до Одеси, прагнучи відновити здоров’я.

Одеса та творчість у містіВлітку 1843 року Крашевський прибув до Одеси, прагнучи особисто побачити місто й детально зафіксувати його життя. Він був допитливим дослідником і перед подорожжю вивчив історію міста та регіону. У мемуарній літературі його опис Одеси вирізняється глибиною та обсягом інформації, і перше видання книги з’явилося в 1845 році. Основною метою візиту були морські купання, але Крашевський проводив чимало часу на вулицях міста, детально занотовуючи побут, традиції та дозвілля одеситів. Він описав різноманіття національних і етнографічних традицій, поведінку городян у театрі, репертуар вистав, а також інфраструктуру морських купалень. Під час подорожі конним екіпажем через Гродек–Старий Константинів–Тульчин–Чечельник–Балту до Одеси він робив етнографічні замітки та історичні екскурси, частину яких зберігають у музеї Крашевського в Романові (Польща).
Варшавський період (1860–1863)З 1859 року Крашевський очолював редакцію газети «Gazeta Codzienna» у Варшаві, подорожував Європою, публікував статті та репортажі. У 1861 році став членом міської делегації, яка керувала Варшавою до Січневого повстання. Напередодні повстання 1863 року, побоюючись переслідувань, залишив місто, аби уникнути заслання до Сибіру.
Дрезденський період (1863–1885)В еміграції Крашевський активно підтримував польських співвітчизників, писав під псевдонімом Болеславит, видавав романи про Січневе повстання і публікував численні статті. У Дрездені він очолював власну типографію та журнал «Tydzień» (1868–1871), створив «Саксонську трилогію» і цикл з 29 історичних романів про Польщу. Він багато подорожував Європою та польськими землями, а в 1879 році взяв участь у святкуванні 50-річчя своєї творчої діяльності у Кракові. У 1883 році Крашевський був ув’язнений у Магдебурзі за підозрою у шпигунстві на користь Франції проти Пруссії, але у 1885 році вийшов під великий заставу і за кордоном продовжив лікування, не повернувшись до німецької в’язниці.
Останні роки та спадщинаЮзеф Ігнацій Крашевський помер 19 березня 1887 року в Женеві. Його літературна спадщина вражає масштабом і різноманіттям: від романів і поезії до етнографічних досліджень, історичних праць і журналістики. Крашевський лишив по собі цінний матеріал для вивчення культури, історії та побуту XIX століття, а також приклад неймовірної працездатності та інтелектуальної допитливості.