Георгій Аркадійович Шенгелі — поет, перекладач, драматург.
Ранні рокиНародився 2 травня (20 квітня за ст. ст.) 1894 року в Темрюку на Кубані. Осиротівши, з дитинства жив у Керчі з бабусею. Тут закінчив гімназію та вперше зустрів літературу футуризму, потрапивши на «Олімпіаду футуризму» за участю Бурлюка, Маяковського та Северянина.
ОдесаНа початку 1919 року Шенгелі приїжджає до Одеси, де знайомиться з місцевими літераторами. Проте повного взаєморозуміння з ними не було. Для роботи йому вистачало простого робочого місця: «дах над головою, стіл, друкарська машинка та полиця зі словниками».
За півтора року в Одесі він видав збірки «Изразец» (Кахля), «Єврейські поеми», драматичні сцени «1871», драматичну поему «Нечаєв», співпрацював у газеті «Моряк» та брав участь у поетичних вечорах. Видав перший збірник поетичних перекладів — сорок сонетів Ередії, присвячених Максиміліану Волошину.
Шенгелі пробув в Одесі до відходу інтервентів і білогвардійських частин.
Подальше життяПісля Одеси жив і працював у Москві, одружився з поетесою та перекладачкою Ніною Манухіною. У їхньому домі іноді гостювала Анна Ахматова, яка в середині 1920-х відзначала його як «дуже й дуже нездорового». Попри це, Шенгелі вижив, його не арештовували та не забороняли, хоча вірші не публікувалися. Остання за життя збірка вийшла у 1939 році.
Творчість про ОдесуОдеса залишила глибокий слід у творчості поета, незважаючи на те, що він перебував у місті дуже короткий термін. Зокрема, тут написані твори: «Дім», «Одеський карантин», «Місто».