Янніс Психаріс — грецький письменник та мовознавець, чільна постать в боротьбі за обстоювання дімотікі як основної мови грецької художньої та ділової літератури.
Ранні роки
Янніс Психаріс народився 15 травня 1854 року в Одесі — одному з ключових центрів грецької діаспори. У дитинстві він перебував у багатомовному середовищі: до шести років спілкувався російською мовою, згодом перейшов на французьку. Частину дитинства провів у Константинополі, що суттєво вплинуло на його подальший інтерес до грецької мови та її діалектів.
Освіта
Психаріс вивчав право в Бонні, а з 1869 року продовжив навчання у Франції. У Сорбонні спеціалізувався на латинській філології. Після завершення освіти залишився у Франції, де згодом став професором філології.
Наукова та літературна діяльність
Його наукові інтереси охоплювали візантійську та новогрецьку філологію, а також дослідження грецьких діалектів. Психаріс мав широкі контакти з французькою інтелектуальною елітою, був пов’язаний із Віктором Гюґо, Шарлем Леконт де Лілем та був родичем Ернеста Ренана.
Важливим етапом стала його подорож до Константинополя та Греції, враження від якої він описав у праці «Моя подорож» («Το ταξίδι μου»). Ця книга стала програмним текстом у дискусії про мовне питання в Греції.
Боротьба за дімотікі
Психаріс став центральною фігурою руху за утвердження дімотікі — народної грецької мови — як основи літературної та ділової мови замість кафаревуси. Він критикував штучну архаїзацію мови та доводив, що живу мовну систему слід розвивати природним шляхом.
У своїх теоретичних працях він запровадив поняття диглосії для опису ситуації співіснування двох мовних систем у Греції. Його полеміка з Георгіосом Хадзидакісом стала одним із ключових етапів розвитку грецької лінгвістики.
Після публікації «Моєї подорожі» Психаріс став лідером руху за дімотікі, а його ідеї вплинули як на літературу, так і на суспільно-політичне життя Греції.

Янніс Психаріс у своїй бібліотеці

Літературна творчість

Окрім «Моєї подорожі», Психаріс створив низку прозових і художніх творів. Серед них:

«Троянди та яблука» (1891)
«Мрії Яннаріса» (1897)
«Життя та кохання в усамітненні. Історія нового Робінзона» (1904)
«Недужа служниця» (1907)
«Два брати» (1911)
«Агні» (1913)
«Дві троянди» (1914)

Його драматичні твори були зібрані у збірці «Грецький театр» (1901). Психаріс також писав вірші в прозі, поєднуючи науковий підхід із художньою формою.

Останні роки і спадщина

Останні роки життя Психаріс провів у Франції, де продовжував наукову та літературну діяльність. Він помер 29 вересня 1929 року в Парижі.

Його спадщина має ключове значення для становлення новогрецької літературної мови та формування сучасної мовної свідомості в Греції.