Ранні рокиІван Петрович Гайдаєнко народився 07 січня 1914 року у с. Семиозерне, нині Кустанай. обл., Казахстан. Його батьки переїхали до Одеси у 1922 році, і саме тут формувався характер майбутнього моряка і письменника.
У 1929 році Іван вступив до Одеської морехідної школи, яку закінчив у 1932-му. Відразу після навчання його направили на вантажний флот. Так почалося його довге і непросте життя в морі. Саме тоді, ще у 1930-х роках, він почав писати свої перші оповідання та нариси — ніби фіксуючи пережите, щоб не загубити.
ІспаніяЧерез кілька років служби його судно почало виконувати рейси до Іспанії, де вирувала громадянська війна. Гайдаєнко був серед моряків радянського теплохода «Комсомол», який доставляв вантажі республіканцям. 
14 грудня 1936 року судно було атаковане і потоплене франкістами. Команда опинилася в полоні. Іван Гайдаєнко потрапив до в’язниці «Пуерто де Санта Марія», де моряки пережили катування, приниження і важкі умови утримання. Згодом їх перевели до Німеччини.
Лише у 1938 році, після тривалих перемовин, екіпаж повернули до СРСР. Але цей досвід не минув безслідно — здоров’я Гайдаєнка було серйозно підірване. Саме після цього періоду він усе більше звертається до журналістики і слова як способу осмислення пережитого.
ВійнаУ 1939 році Іван Гайдаєнко працює редактором молодіжної газети в Луцьку. Але мирне життя триває недовго. Під час Другої світової війни він знову повертається на флот. Брав участь у боях під Луцьком і Житомиром, був контужений. У серпні–вересні 1941 року долучився до евакуації населення і майна з Одеси — одного з найважчих епізодів для міста.
У 1942 році служив у складі Волзької річкової флотилії та брав участь у Сталінградській битві. Пізніше перевівся на Чорноморський флот.Перша книжка — документальна повість «У коричневому полоні» (1942) про перебування автора у катівнях франкістської Іспанії та німецькому гестапо. 
Літературна діяльністьУ 1946 році Гайдаєнко демобілізувався, але з морем не попрощався — ще довгі роки працював у міжнародному торговельному флоті, зокрема як штурман. Паралельно все більше місця в його житті займає література. Те, що починалося як спроби ще у 1930-х, поступово переростає у справу життя.
Іван Гайдаєнко став автором великого творчого доробку: понад 50 книг, 57 романів і більше ніж 500 оповідань та нарисів. Він працював у різних жанрах — прозі, драматургії, публіцистиці. Його тексти — це завжди про пережите: про море, війну, людей і вибір.
Живучи в Одесі, Гайдаєнко був не лише письменником, а й активним громадським діячем. Протягом 16 років він очолював Одеське відділення Спілки письменників України. Більше ніж 20 років він керував Одеським комітетом захисту миру, брав участь у численних громадських ініціативах і заходах.
«190 іст 72 стр. Нью-Йорк, 21 Джон Стейнбек.Дорогий друже! З того часу, як моя дружина Ейлін і я повернулися додому після поїздки, ми часто згадуємо Вас і Ваше чудове місто. Пам'ять про Вашу привітність і щиру гостинність не залишає нас. Зрозуміло, у нас виникали суперечки, ми висловлювали різні точки зору, але це не завадило нашій дружбі...»
Ці рядки з листа відомого американського письменника, лауреата Нобелівської премії Джона Стейнбека.
Попри насичене життя, Іван Гайдаєнко залишався людиною тонкого смаку: дуже любив класичну музику, оперу та народні пісні.
Останні роки і пам’ятьІван Петрович Гайдаєнко прожив довге життя, сповнене випробувань і творчості. Він помер 8 вересня 1994 року в Одесі.
Місто пам’ятає його: на фасаді будинку №1 по вулиці Пироговській, де він жив багато років, встановлено меморіальну дошку. Ще одна — на будівлі школи №85.