Ян «Непомуцен» Потoцkий — польський письменник (романіст, драматург), історик, етнограф, археолог, географ, соціолог, публіцист, редактор, видавець, бібліограф та мандрівник Європою й Азією. Автор 24 великих праць із різних галузей знання, перший за часом славіст, автор робіт, що започаткували краєзнавче вивчення Волині, Поділля та Херсонщини. Також він був першим польським повітроплавцем.
Одеса сподобалася йому від перших хвилин свого існування. Потoцkий багаторазово відвідував місто та його ближні й дальні околиці (у останні роки XVIII та на початку XIX століття) і присвятив їм історико-антропологічні оповіді, що простягалися до стародавніх часів і спиралися на багату літературу, починаючи з Геродота. Водночас він бачив у місті перспективу для своїх бізнесових інтересів.
Своїми подорожньо-науковими наративаціями з експедицій до Туреччини й Єгипту (1784), Нідерландів (1787), імперії Марокко (1791) та Нижньої Саксонії (1794) Потoцkий заслужив звання «кореспондента зі світу» та «історика-антрополога», як зазначили автори його біографії Франсуа Россе та Домінік Трієр. У своїх працях він прагнув створити опис відвідуваних місць так, щоб максимально зануритися в їхнє минуле, передати пейзаж і водночас відтворити сучасний стан соціальних і політичних відносин.
Слід підкреслити, що Потoцkий не залишив великої праці, присвяченої безпосередньо Одесі. Проте в його обширній бібліографії можна знайти кілька робіт, у яких він згадує цю частину узбережжя Чорного моря, де розташоване місто-наступник давньої татарської фортеці Хаджибей. Насамперед це його історичні праці 1796–1805 років:
● Mémoire sur un nouveau périple du Pont-Euxin, insi que sur la plus ancienne histoire des peuples du Taurus, du Caucase, et de la Scythie (1797) – опис нової подорожі до узбережжя Чорного моря разом із найдавнішою історією Криму, Кавказу та Скіфії;● Podróż przez stepy Astrachania i na Kaukaz (1797–1798);● Histoire ancienne du gouvernement de Cherson (1804) – стародавні історії Херсонської губернії;● Histoire ancienne du gouvernement de Podolie (1805) – стародавні історії Подільської губернії.
Як зазначали Россе і Трієр, Потoцkий у цих працях подає «назви, надані кожною картою кожному місцю і кожній селі; тим самим він визначає „péryple“, тобто «навігацію навколо»». Географічна й історична безперервність зберігаються: він називає конкретні місця їхніми стародавніми та сучасними назвами, створюючи «навігаційні» наративи, що містять значний обсяг знань про минуле земель, на яких лежить Одеса.
У червні 1803 року Потoцkий перебував в Одесі, куди раніше надіслав свого підлеглого Ібрагіма для ведення справ письменника та власника ділянок, придбаних під час заснування міста. Він полюбив Одесу, що давала багато економічних і політичних можливостей. Саме тоді він будував плани адміністративної кар’єри у центральних установах імперії, очолюваної Олександром I. Влітку 1803 року він написав із порту листа до свого тестя Станіслава Щенсного Потoцkого:
«Святі принципи правди змушують мене повідомити тобі, що ти вчинив не зовсім правильно, не приїхавши до Одеси, яка цього року сяє торговим блиском. Тут зведено близько двадцяти будівель, у порту панує жвавий рух, доля міста забезпечена, адже Його Імператорська Величність виділила гроші на будівництво порту, що розпочнеться першого серпня».
Він також відзначив місцеві морепродукти, подані з чудовою оливою та вином із Бордо. Одесу він розглядав очима подорожописця, здатного письмово зафіксувати вигляд міста, що перебувало на стадії вражаючого, хоч і не без труднощів, зростання. Відомо також, що тоді він продав свої одеські землі, ймовірно, щоб покрити витрати майбутньої подорожі до Італії.