Юліан-Урсин Нємцевич — польський драматург, прозаїк, поет, мемуарист, громадський та політичний діяч, масон.
Найбільший успіх і літературну славу Нємцевичу принесли «Spiewy historyczne» («Історичні думи», 1816 р.), твір, який можна назвати поетичною хрестоматією польської історії.
У 1818 році під час подорожі польський письменник Юліан-Урсин Нємцевич (Julian Ursyn Niemcewicz) відвідав Одесу. Результатом поїздки стала книга під назвою «Подорож по Волині, Поділлю аж до Одеси» (пол. «Podróż po Wolyniu, Podoliu aż do Odessy»), видана в Петербурзі у 1859 році та увійшла до загального збірника письменника «Історичні подорожі».
П’ятий розділ цієї книги містить спогади про перебування в Одесі. Проїхавши через Волинь і Поділля, автор прибув до нашого міста 7 липня 1818 року.
"Хоча я вже досить помандрував білим світом, і хоча на шістдесят першому році свого життя занепад сил і старість усі сильніше давали себе знати, проте бажання виконати доручення, дане мені Академією, а заразом відвідати старовинних приятелів на Волині та Поділля і, нарешті, дістатися (якщо сили дозволять) аж до Одеси, наказало мені заплющити очі на вік та проблеми шляху. Перебуваючи в такій оманливій впевненості, я не бачив у майбутній поїздці нічого, крім задоволення та користі. Отже, я виїхав із Вілянова 29 травня 1818 року. (…)
Опис Одеси він починає з залучення читача до спільного розгадування «загадки», якою постало молоде місто. Цей прийом дозволив йому провести історичний огляд земель, на яких розташована Одеса. Нємцевич також приділив значну увагу господарській, економічній та освітній діяльності міста.
«Є шість величезних базарів, або ринків. Це квадратні площі, навколо яких виставлені лавки з великими, хоч і незграбними колонами. Під ними сидять бородаті торговці з усіма місцевими товарами: хутра, залізо, мідь, олово, свинець, шкіри, мотузки сирі або оброблені, а також різні предмети для домашніх потреб. Мене вразили московські склади з місцевим фарфором, фаянсом, перкалем, хустками, кришталем, склом, лампами тощо. Фарфор не найкращий, проте досить гарний; кришталю і скла, на мій погляд, перевищують чеські. Усі залізні, бронзові, олов’яні, бляшані посудини, інструменти — усе з місцевих фабрик. Люди московські, здається, більше схильні до промислу, фабрик і ремесел, ніж до сільського господарства […] Греки та караїми мають окремий базар. Там найкращі тютюни, шалі та різні східні запахи. Французькі та італійські купці у власних красивих складах продають модні та місцеві товари своєї промисловості».
Національності й торгівля. Каталог товарів, предметів і звичаїв. Вплив середовища тощо — усе в одному абзаці, який для читача ніби прогулянка маленьким кварталом нового міста. Не можна не навести підсумок одеських сторінок «Подорожі» Немцевича:
«У неділю, після хорошої грецької ванни, я виїхав з Одеси, радий, що бачив місто, як другу Пальміру серед пустель, багату і квітучу. Усе в ньому було оживлене недільним рухом; незалежно від свята».
Провівши певний час у нашому місті, письменник вирушив до Миколаєва та почав зворотну дорогу.