Юліуш Словацький — польський поет та драматург; зараховується до найбільших польських поетів епохи Романтизму.
Україна стала другою, коханою батьківщиною Словацького, хоч він знав її відносно мало. У період своєї ранньої молодості він більше перебував у Литві, у Вільні. До рідного міста, Кремінця, приїжджав лише на канікули, будучи студентом у литовській столиці.
Під впливом прочитаних в університетські роки поезій Байрона, Шекспіра, Данте, Міцкевича, він написав перші ліричні спроби: «Елегію» (1825), «Місяць» (1825), «Мелодію, ІІ» (1826), а серед них і — «Українську думку» (1826), «До Людвіка Шпіцнагеля» (1827), «Мати до сина» (1828), «Пісню козацької дівчини» (1829). Вони й започаткували романтичний шлях у його творчості. На прикладі українських народних пісень, легенд, переказів відтворив боротьбу українського народу за свою незалежність. Поет тим самим торкнувся теми польсько-українських відносин.
Під час канікул, а це було у 1825 році, він відвідав село Верхівку на Поділлі. На цей час припадає його знайомство із творчістю представників так званої «української школи» романтиків у польській поезії — Богдана Залєського, Антонія Мальчевського, Тимона Заборовського, Северина Гощинського. Не без впливу «Кримських сонетів» Адама Міцкевича, а також творчості поетів «української школи» романтично настроєний Юліуш Словацький 1827 року побував в Умані, Софіївці, здійснив подорож до Одеси. Однак в омріяний Крим він через невідомі причини так і не потрапив. Повертався до Кременця через місто Бар. Того ж літа він відвідав Тульчин, Житомир, Бердичів. Із нагоди частих подорожей до Вільна, він мав змогу ближче оглянути Волинь і Полісся.
Спогади про ці подорожі назавжди запали в душу поета, а їх сюжети послужили для написання багатьох творів. У Кременці, під враженням від подорожі до Одеси, Юліуш написав олійне полотно «Імлистий ранок над морем» (1827—1828), яке донині зберігається в місті і є окрасою одного із залів музею поета. 
Востаннє Словацький відвідав Кременець літом 1830 року. Тоді ж він написав «польську національну повість» — поему «Ян Білецький», використавши історичний переказ, дія якого відбувалася у XVII ст. біля міста Бережан (нині Тернопільської області). Пізніше у своєму щоденнику, підсумовуючи роки дитинства і юності, Словацький писав: 
«Так завершується перший період мого життя. Мені тепер після закінчення університету дев’ятнадцятий рік, однак видається мені, що я так довго жив. Світ почуттів зник для мене, і кілька останніх років я жив в іншому світі поезії».

Юліуш Словацький на смертному одрі, ескіз друга поета, Шарля Петіньо-Дюбо