Леонід Чернов (1899–1933) — український письменник, поет, мандрівник і людина виняткової багатогранності, чия творчість поєднала романтику подорожей, кінематограф і дух нової індустріальної епохи.
Ранні роки та становленняЛеонід Кіндратович Чернов (справжнє прізвище Малошийченко) народився 15 січня 1899 року в місті Олександрія на півдні України. Ще в юності він проявив себе як активний і талановитий організатор: видавав сатиричний журнал «Рогатка», через що навіть був змушений змінити місце навчання. Освіту продовжив у Кишинівській гімназії, а згодом навчався в університетах Одеси, Києва та Катеринослава — на математичному, юридичному й медичному факультетах.
Його інтереси виходили далеко за межі літератури: він працював у театрі, писав гумористичні тексти, займався журналістикою і поступово формував себе як універсального митця нової доби.

Родина Малошийченків. Зліва направо: Леонід, мати Оксана Федорівна, брат Микола, сестри Катерина, Ольга, батько Кіндрат Феодосійович. м. Олександрія. 1909

Одеса та мандрівкиОсобливе місце в житті Чернова посіла Одеса — місто, до якого сходилися його творчі й життєві маршрути. Саме сюди він повернувся після великої подорожі 1924 року, коли як кінооператор вирушив із Владивостока на теплоході «Трансбалт» і здійснив масштабну мандрівку через Індійський океан, відвідавши зокрема Бомбей і Каїр.
Цей досвід ліг в основу його подорожніх нарисів, опублікованих в одеському журналі «Шквал», де він не лише описував побачене, а й доповнював тексти власними фотографіями. Пізніше ці матеріали оформилися у книгу «125 день під тропіками».
В Одесі Чернов активно долучився до літературного середовища, зблизився з футуристами та колом журналу «Юголеф». Тут він працював над кінопоемами, прозою і морськими текстами, зокрема створив твори, в яких відчутні ритм портового міста, рух, простір і відкритість світу. Саме одеський період став для нього часом поєднання літератури, кіно і подорожей.

Л. Чернов (Малошийченко) на зйомках фільму «Вітер зі сходу». Одеса, 1925

Творчість і останні рокиЧернов був автором численних прозових і поетичних творів, серед яких «Сонце під веслами», «Станція Знам’янка», «Людина з іншої планети», «Чудаки прикрашають світ», а також пригодницьких й фантастичних текстів. Його поезія та проза відзначаються динамікою, увагою до технічного прогресу й захопленням індустріальною епохою.
У 1920-х роках він також брав участь у діяльності літературних об’єднань, зокрема «Нова генерація» та «Авангард», що об’єднували митців нового, експериментального мислення.
Подорож до Індії мала для нього трагічні наслідки — саме там він захворів на туберкульоз. Хвороба супроводжувала його останні роки життя. Леонід Чернов помер у 1933 році. Попри те, що він уникнув арештів, які спіткали багатьох його сучасників, його творчість згодом була заборонена, а ім’я надовго викреслене з літературного процесу.
Леонід Чернов залишив по собі образ митця нової урбаністичної України — відкритої до світу, закоханої в рух, техніку й море. Одеса в його біографії стала не лише географічною точкою, а простором, де поєдналися подорож, мистецтво і відчуття глобального світу.