Майк Йогансен — поет, прозаїк, перекладач, сценарист, журналіст, літературознавець.
Ранні рокиМайк (Михайло Гервасійович) Йогансен народився 28 жовтня 1895 року в Харкові в родині вчителя німецької мови. Його батько походив із Латвії, а деякі джерела вказують на шведське чи норвезьке коріння. Майк здобув класичну освіту в російській гімназії, а у 1917 році закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Він знав старогрецьку, латину, англійську, німецьку, італійську, іспанську, французьку, а також скандинавські та слов’янські мови. Його енциклопедичні знання включали точні науки, спорт, полювання, шахи, велосипедні подорожі та фотографію.
Під впливом трагічних подій російської інтервенції в Україну, зокрема кривавих подій у Харкові, Йогансен різко змінив світогляд і став на марксистські позиції. Того ж часу він почав писати українською мовою, хоча раніше творив російською.
Літературний початокУ 1921 році Майк заявив про себе як український поет публікаціями у журналах «Шляхи мистецтва», збірках «Жовтень», «На сполох», «Штабель». Того ж року вийшла його перша поетична книга «Д’горі». Він зблизився з Василем Елланом, Миколою Хвильовим, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою та іншими харківськими письменниками.
У 1923 році Йогансен став одним із засновників організації українських пролетарських письменників «Гарт». Пізніше очолив «Техно-мистецьку групу „А“», яка об’єднувала літераторів, що відійшли від ВАПЛІТЕ. З його ініціативи з’явився позагруповий журнал-альманах «Літературний ярмарок», а пізніше — «Універсальний журнал».
Його творчість відзначалася яскравою образністю, філософською глибиною та тонким відчуттям мови. Він працював у різних жанрах — поезія, проза, літературознавчі есе. Однією з найвідоміших його книг стала «Подорож ученого доктора Леонардо в Слобожанську Швейцарію» (1928), поєднуючи авантюрний роман із філософським трактатом.
У його перекладацькому доробку твори Фрідріха Шиллера, Вільяма Шекспіра, Едґара Аллана По, Редьярда Кіплінга, Герберта Веллса, Валентина Катаєва та інших.
Одеса та кіноавангардУ 1927–1928 роках Йогансен перебував в Одесі, яка на той час була справжнім центром українського кіномистецтва та літературного авангарду. Він працював на Одеській кінофабриці ВУФКУ, де писав сценарії, займався монтажем та співпрацював з провідними режисерами та поетами. Разом із Юрієм Тютюнником він створив сценарій фільму «Звенигора», який пізніше переробив Олександр Довженко.
Одеса стала творчим хабом для українських авангардистів. Тут Майк працював пліч-о-пліч з Олексею Влизьком, Михайлом Семенком, Леонідом Черновим (Малошийченком) та Гео Шкурупієм. У середині 1920-х на березі Чорного моря вони обмінювалися ідеями, проводили літературні читання та експериментували з поетикою та кіно. Майк не лише писав вірші та прозу, а й активно займався перекладами, есе, театральними постановками та репортажами. Саме тут формувалася його здатність поєднувати літературу й кіно, а Одеса стала символом творчої свободи та авангардного пошуку.
Репресії та смертьНа початку 1930-х років радянські репресії набрали обертів. Йогансен, який виступав проти ідеологічного контролю над літературою, потрапив під підозру як «націоналістичний елемент». 18 серпня 1937 року його було арештовано. 24 жовтня йому було пред’явлено обвинувачення у участі в антирадянській організації та плануванні терористичних дій. 
26 жовтня Майка Йогансена засудили до розстрілу з конфіскацією майна. 27 жовтня 1937 року його розстріляли в Києві; йому був 41 рік. 
Реабілітовано у 1958 році.
СпадщинаМайк Йогансен залишив значний літературний спадок, який став важливою частиною української культури. Його твори включають поезію, прозу, нариси та літературознавчі есе. Його життя і творчість символізують незламність українського духу в часи репресій, а його ім’я відновлено в історії після здобуття Україною незалежності.
У місті Одеса провулок Олександра Невського 5-й перейменували на провулок Майка Йогансена.