Маріан Ткачов — письменник, перекладач, дослідник в’єтнамської культури та один із найвидатніших популяризаторів в’єтнамської літератури у світі.
Ранні роки
Маріан Миколайович Ткачов народився 28 травня 1933 року в Одесі. Його дитинство минуло у старій Одесі — місті, яке залишилося головним символом його юності та назавжди присутнім у його творчій пам’яті. Після війни родина повернулася до Одеси.
Він ріс у атмосфері любові до книг. Разом із друзями дитинства Борисом Бірбраїром — майбутнім фізиком-теоретиком, та Олександром Каліною — майбутнім інженером і підприємцем у США — він створив шкільний рукописний журнал. У ньому друкувалися гумористичні оповідання, вірші та сатиричні замальовки Ткачова.
Цей невинний літературний експеримент у радянських умовах закінчився неприємностями: журнал оголосили «недозволеним», а школярів звинуватили у політичній неблагонадійності. Маріана перевели до Кишинева, де він завершив навчання у старших класах. Попри це, дружба з одеськими друзями збереглася на все життя.
Освіта та вибір В’єтнаму
Після закінчення школи із золотою медаллю Маріан Ткачов вступив до Московського державного університету імені М. В. Ломоносова на історичний факультет, східне відділення.
У 1950-х роках, коли в СРСР найбільший інтерес викликала китайська мова, він зробив незвичайний вибір — почав вивчати в’єтнамську. На той час не існувало повноцінних підручників чи словників, і перші студенти-в’єтнамісти працювали практично з нуля.
Ця складна спеціалізація визначила його майбутнє. Ткачов став одним із найкращих у Радянському Союзі знавців в’єтнамської мови, історії та культури.
Викладач і наставник
Після закінчення університету у 1955 році Ткачов працював у Спілці письменників СРСР, але незабаром попросився викладати російську мову у Міжнародній школі для в’єтнамських дітей у Москві. Для нього це була можливість краще пізнати живу в’єтнамську мову та культуру.
Саме там він познайомився з юним Фам Вінь Ки — одним із перших в’єтнамських дітей, направлених на навчання до СРСР. Ткачов став для нього наставником і другом, відкрив перед ним світ російської літератури, класичної музики та культури.
Їхня дружба тривала десятиліттями. Пізніше Фам Вінь Ки став відомим перекладачем і дослідником російської літератури у В’єтнамі.
Перекладацька діяльність
Головною справою життя Маріана Ткачова став переклад в’єтнамської літератури. Він перекладав твори як сучасних авторів, так і класиків середньовічної в’єтнамської літератури. Серед його перекладів:
То Хоай — «Пригоди коника Мена», Нгуєн Туан, Нгуєн Хонг, Нгуєн Дінь Тхи, Тхань Тінь, Ван Лінь.
Особливе місце у його творчості займали переклади Нгуєн Туана — одного з найвидатніших в’єтнамських письменників XX століття. Між ними виникла багаторічна дружба. Ткачов перекладав також складні пам’ятки давньої в’єтнамської літератури:
«В’єт Дієн У Лінь», «Лінь Нам Чік Куай», «Труєн Кі Ман Лук», «Ву Чунг Туй Бут» та інші.
Він був одним із учасників створення фундаментальної 15-томної «Антології в’єтнамської літератури» російською мовою.
Літературна діяльність
Попри те, що більшу частину життя він присвятив перекладам, у душі Ткачов завжди залишався письменником. Його мрією було стати відомим сатириком.
Він писав гумористичні оповідання, нариси, радіоп’єси, сценарії для дитячих фільмів і мультфільмів. У 1992 році у США вийшла його збірка оповідань «Загальний порив сміху» з передмовою Аркадія Стругацького.
Його творчість відзначалася тонким гумором, любов’ю до людей і особливим одеським поглядом на світ.
В’єтнам
За життя Ткачов понад 30 разів відвідував В’єтнам. Він знав в’єтнамські традиції, святкував Тет, підтримував дружбу з письменниками та перекладачами. У 1993 році під час святкування Нового року, він першим привітав дітей за традицією вручення новорічних грошей.
Його будинок став маленьким музеєм в’єтнамської культури. Там зберігалися книги, подарунки та пам’ятні речі від в’єтнамських письменників.
Особливе місце у житті Ткачова займав Нгуєн Туан. Їхня дружба була не лише професійною, а й особистою. Ткачов переклав багато його творів, серед яких були видання «Між двома веснами» та двотомна збірка творів Нгуєн Туана.
Також він підтримував близькі стосунки з То Хоаєм. Їхня дружба тривала багато років, а у домашньому архіві Ткачова зберігалися листи, фотографії та подарунки від знаменитого в’єтнамського письменника.

Маріан Ткачов та його побратим Фам Вінь Кư в Москві у 1988 році. Фото: Чау Хонг Тхуй.

Останні роки та спадщина

Маріан Ткачов помер 22 грудня 2006 року в Москві після тяжкої хвороби.

За внесок у розвиток культурних зв’язків він став одним із перших радянських письменників, нагороджених Орденом Дружби Соціалістичної Республіки В’єтнам.

Його спадщина — це не лише десятки перекладів, а й ціла епоха знайомства читачів із в’єтнамською культурою. Для В’єтнаму він залишився символом щирої дружби двох народів, а для Одеси — одним із талановитих уродженців міста, який відкрив світові красу іншої культури.