Михайль Семенко — харизматичний український поет-футурист, редактор, музикант-скрипаль, що насмілився писати і думати по-іншому в часи сірості та викликів. Засновник нової мистецької течії — футуризму, далі — панфутуризму, поет доби «Розстріляного відродження».
Ранні роки та освіта
Михайль (Михайло Васильович) Семенко народився в селі Кибинці на Полтавщині в родині волосного писаря Василя Семенка та письменниці Марії Проскурівни. Атмосфера, в якій поєднувалися службова дисципліна батька і творча натура матері, значною мірою вплинула на формування його світогляду.
Початкову освіту здобув у Хорольському реальному училищі. У 1912 році вступив до Психоневрологічного інституту в Петербурзі, де зіткнувся з новими інтелектуальними течіями та мистецькими пошуками, що визначили його подальший шлях.
Футуризм і народження нової естетики
Вже у 1913 році Семенко захоплюється футуризмом — авангардним напрямом, який заперечував традиційне мистецтво і прагнув створити нову художню мову сучасності. Він не просто долучився до руху, а сформував власну концепцію — кверофутуризм, що базувався на ідеї постійного пошуку і динаміки як головної сутності мистецтва.
Разом із братом Базилем Семенком і художником Павлом Ковжуном він утворив групу, яка у 1914 році голосно заявила про себе радикальними маніфестами. Найбільш резонансним став заклик «спалити Кобзар», що символізував не буквальне знищення, а відмову від авторитетів минулого, які, на думку митця, стримували розвиток культури. Ця позиція викликала гостру критику з боку інтелігенції.
Війна, Далекий Схід і лірика
З початком Першої світової війни Семенка мобілізували. Він служив у телеграфній частині у Владивостоці до 1917 року. Саме там відбулося важливе знайомство з Лідією Горенко, яка стала його дружиною.
Досвід віддалення від батьківщини та особисті переживання відобразилися у поетичних збірках «П’єро кохає» і «П’єро здається», сповнених інтимної та ностальгійної лірики.
Київ та панфутуризм
Після революційних подій 1917 року Семенко повертається до Києва, де прагне об’єднати навколо себе нове мистецьке середовище. Попередня група розпалася, але це лише стимулювало його до створення нових об’єднань.
Він долучається до різних творчих ініціатив, а згодом формує «Ударну групу поетів-футуристів», яка у 1922 році трансформується в Асоціацію панфутуристів — «Аспанфут». У межах цієї теорії мистецтво розглядається як єдина система, де різні види взаємодіють і переходять один в одного. Панфутуризм закликав до повного оновлення культури та відмови від провінційного мислення.
Одеса та кіно
Особливе місце в житті Семенка посіла Одеса. У 1925–1927 роках він працював на кіностудії як редактор і сценарист. Саме тут він активно популяризував кінематограф як мистецтво майбутнього.
Завдяки його ініціативі до роботи в кіно долучилися Гео Шкурупій, Юрій Яновський і Микола Бажан. Останній, під впливом Семенка, почав займатися кінокритикою. Сам поет також працював над сценарієм фільму про Тараса Шевченка — що виглядає символічно з огляду на його ранні футуристичні маніфести.
В Одесі він познайомився з акторкою Наталією Ужвій, яка згодом стала його дружиною.
Харків і «Нова генерація»
У 1927 році Семенко переїхав до Харкова, де реалізував один із наймасштабніших своїх проєктів — журнал «Нова генерація». Це видання стало платформою для обговорення сучасного мистецтва в усіх його проявах — від літератури до архітектури й дизайну.
Журнал відкривав українському читачеві європейський культурний контекст: публікував матеріали про Баугауз, Ле Корбюзьє, а також знайомив із роботами провідних художників і новітніми тенденціями. До співпраці долучалися діячі кіно і театру, зокрема Дзиґа Вертов та Амвросій Бучма.

Г. Дубинский. Михайль Семенко. 1930. Шарж.

З. Зубкова, Михайль Семенко, І. Маловічко в кабінеті Михайля Семенка у харківському будинку “Слово”. 21 червня 1935 р.

Арешт і загибель
23 квітня 1937 року після виступу в Києві Семенка заарештували органи НКВС. Після тиску і катувань він був змушений підписати «зізнання» в тому, що він готував бомбу, яку під час святкової демонстрації 1 травня 1937 року змовники мали пожбурити в урядову трибуну, де перебував перший секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор (організатор Голодомору, невдовзі також репресований). 23 жовтня того самого року Михайля Семенка засудили до вищої міри покарання і наступного дня розстріляли в одній з київських в’язниць.
Поховано лідера українського футуризму, імовірно, у Биківнянському лісі. За хрущовської «відлиги» Головна військова прокуратура визнала, що Михайля Семенка репресували безпідставно.
Спадщина та вплив
Михайль Семенко залишив помітний слід в історії української культури як один із найрадикальніших реформаторів поезії. Його панфутуристичні ідеї передбачали створення «надмистецтва» — нового синтетичного явища, що мало замінити традиційні форми.
Попри трагічну долю, його творчість продовжує впливати на сучасне українське мистецтво, особливо на авангардні та експериментальні напрями.