Ранні роки
Регина Дерієва народилася 7 лютого 1949 року в Одесі. У 1960 році разом із батьками переїхала до Целінограда (нині Астана), а через п’ять років — до Караганди. У 1969 році закінчила музичне училище та протягом чотирнадцяти років працювала викладачкою фортепіано.
У 1979 році Дерієва закінчила філологічний факультет Карагандинського університету, а в 1989 році стала членкинею Спілки письменників СРСР.
Її поезія привернула увагу Йосипа Бродського, який відзначав: «Справжнє авторство тут — самої поезії, самої свободи».
Еміграція та життя в Ізраїлі
На початку 1991 року, за порадою Бродського, Дерієва покинула Радянський Союз і переїхала до Ізраїлю. Вона проживала у Східному Єрусалимі, Вифлеємі та Бейт-Сафафі, не отримавши ізраїльського громадянства. Після хрещення в 1989 році в Католицькій церкві вона не підпадала під Закон про повернення.
У 1996 році Верховний суд Ізраїлю офіційно відмовив їй та її родині у громадянстві. Після цього вона кілька років жила без документів, працюючи «poet in residence» в екуменічному інституті Тантур.
У 1999 році, отримавши запрошення шведських єпископів на міжнародну конференцію в Лінчепінгу, Дерієва була вислана з Ізраїлю без права повернення.
Життя та творчість у Швеції
Отримавши шведське громадянство та ставши членкинею Спілки письменників Швеції, Регина Дерієва брала участь у шведських та міжнародних літературних фестивалях. У 2003 році вона отримала Shannon Fellowship Міжнародного товариства Томаса Мертона, а в 2009 — медаль шведської Католицької Церкви «ORA ET LABORA» за внесок у літературу.
Авторка двох десятків книг поезії, есе, прози та перекладів. Частина творів Регини Дерієвої була перекладена англійською, шведською, французькою, арабською та іншими мовами. Серед її перекладачів: Деніел Уайссборд, Джим Кейтс, Пітер Франс, Алан Шоу, Роберт Рід, Вероніка Лоська, Бенгт Янгфельдт, Хокан Санделль та Бенгт Самуельсон.
До еміграції її твори публікувалися в радянських журналах «Простор», «Аврора», «Радуга», «Нева». Після 1991 року — у періодичних виданнях: «Modern Poetry in Translation», «Salt Magazine», «Poetry East», «Holy Land Magazine», «La Terra Santa», «Siaures Atenai», «Cross Currents», «Artes», «Poetry Magasine», «Notre Dame Review», «Ars Interpres», «Aorta», «QLRS», «mid)rib», «The Liberal», «Quadrant», «St. Petersburg Review», «Artful Dodge», «The Dirty Goat», «Cyphers», «Dublin Poetry Review», «Poetry International», «Новий журнал», «Зустрічі», «Побережжя», «Interpoezia», «День і ніч», «Хрещатик», «Стетоскоп», «Зірка», «Нова юність», «Аріон», «Жовтень», «Знам’я».
Британський поет Тім Ліардет зазначив:«Найкраща поезія Регини Дерієвої водночас інтимна та безпосередня, яскрава й буденна, особиста та відсторонена. Лише небагатьом поетам вдається досягти такого перетворення у кількох словах».
Поетичні цикли Дерієвої «Via Crucis» (Хресний шлях), «De Profundis» та «Hail Mary» (Радуйся, Маріє) були видані у вигляді компакт-дисків британською музичною компанією «The Divine Art». Перші два цикли поклав на музику італійський композитор Армандо П’єруччі (Armando Pierucci).
Пам’ять
Регина Дерієва похована на кладовищі Норра бегравнингсплатсен (Katolska Kyrkogården) у Стокгольмі.
Основний архів Регини Дерієвої передано до Стенфордського університету. Деякі матеріали зберігаються в бібліотеці Бейнеке Єльського університету, архіві Сигтунського фонду та Сигтунському музеї.
Регина Дерієва прожила довге й творче життя. Її творчість залишила значний слід у світовій літературі, поєднуючи поезію, прозу, есе та переклади.
Томас Венцлова дав загальну оцінку її творчості:«Регина Дерієва приводить у дію таємні ресурси мови, розкриває її парадоксальну природу. Живе биття словника, несподівані підстановки понять, перегуки гірко переосмислених цитат надають її віршам глибини, а часом і епіграматичної точності. Її образи бувають невловимими та химерними, на перший погляд навіть випадковими — але це та уявна випадковість, яка є лише зворотним боком необхідності».

Портрет Регини Дерієвої роботи Денніса Креффілда.