Зінаїда Костянтинівна Шишова – радянська поетеса, прозаїк, перекладач, автор історичних романів для підлітків.
Ранні роки
Зінаїда Костянтинівна Шишова народилася 23 вересня 1898 року в Одесі, у родині викладача математики Костянтина Даниловича Шишова та Елеонори Іполитівни де Рибадо, яка, за родинними переказами, була пов’язана з родом Дерибасів. Родина жила у Шкільному провулку, 4 (нині — провулок Ушинського).
Навчалася Зінаїда в жіночій гімназії О. В. Кандиби, де викладав її батько. Писати вірші почала ще в дитинстві. Через складне матеріальне становище сім’ї вже з четвертого класу давала приватні уроки. 
Після навчання, у 1916 році, працювала вчителькою в Бєльцях, де збирала молдавський фольклор та організувала школу для дорослих і школу взаємного навчання молдавської та російської мов.
Початок літературної діяльності
У 1917 році Шишова повернулася до Одеси та стала вільною слухачкою юридичного факультету Новоросійського університету. Саме тоді вона увійшла до кола молодих одеських літераторів: Едуарда Багрицького, Валентина Катаєва, Юрія Олеші та Анатолія Фіолетова.
Зіка – так називали друзі Зінаїду Шишову. Едуард Багрицький казав: «Зіка — найталановитіша серед нас».
Вона брала участь у роботі Студентського літературно-художнього гуртка та літературного об’єднання «Зелена лампа», виступала на творчих вечорах із читанням власних віршів. Її поезії були надруковані в «Першому альманасі літературно-художнього гуртка», виданому в Одесі у 1918 році.
Одеса
В Одесі Шишова познайомилася з поетом Натаном Шором, відомим під псевдонімом Анатолій Фіолетов. У 1918 році вони одружилися. Натан Шор був братом Осипа Шора — людини, яка стала одним із прототипів Остапа Бендера (героя знаменитого роману «Дванадцять стільців»). Того ж року Фіолетов загинув під час сутички з бандитами. Після його смерті Шишова написала поему «Смерть», яка увійшла до її першої поетичної збірки «Пенати».
У роки Громадянської війни Шишова працювала в ЮгРОСТА, брала участь у боротьбі з бандитизмом, служила в продовольчому загоні та була поранена. Після повернення до мирного життя працювала статистиком, податковим інспектором, завідувачкою ясел і дитячих садків, секретарем юридичної частини тресту «Коопхарч». 
Творчість 1930–1940-х років
У середині 1930-х років Шишова повернулася до літератури вже як прозаїк. За порадою Валентина Катаєва вона написала спогади про Едуарда Багрицького, опубліковані у 1936 році. Після цього її твори почали друкувати журнали «Красная новь» і «Тридцать дней».
Вона створила низку історичних і пригодницьких творів для дітей. У 1940 році вийшов її перший історичний роман «Велике плавання», присвячений Христофору Колумбу. Того ж року письменниця переїхала до Ленінграда та оселилася в «будинку письменників» на набережній каналу Грибоєдова.
Під час блокади Ленінграда Шишова писала вірші та поему «Блокада», виступала на радіо й у Спілці письменників. У 1942 році вона завершила одну зі своїх найвідоміших книг — історичну повість «Джек-Соломинка», присвячену повстанню Уота Тайлера в Англії XIV століття. Улітку 1942 року письменницю евакуювали до Москви. У 1943 році була видана поема «Блокада». 
Після війни Шишова перекладала твори естонських і литовських поетів.
Пізні роки
У післявоєнні роки Зінаїда Шишова продовжувала писати історико-пригодницькі романи та повісті для дітей. Її книги неодноразово перевидавалися й користувалися популярністю серед читачів. Серед найвідоміших творів — «Джек-Соломинка», «Велике плавання», «Рік вступу 1918», «Подорож до країни Офір».
Остання збірка її поезій «Многоліття», до якої увійшли вірші 1920-х і 1950-х років, була опублікована незадовго до смерті письменниці.
Останні роки та пам’ять
Зінаїда Шишова померла 14 грудня 1977 року в Москві.
У 2009 році прах письменниці, її сина Марата Брухнова та символічний прах Акима Брухнова були перепоховані в Одесі на Таїровському кладовищі.