Микола Гоголь (1809–1852) — український письменник, драматург і публіцист, класик російської літератури, один із найвизначніших представників «української школи». Його твори не лише сформували російську літературну традицію, але й справили значний вплив на українську культуру та фольклор. В Одесі Гоголя працював над другим томом «Мертвих душ» і знаходив духовне та матеріальне підкріплення.
Ранні рокиМикола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 року у селі Великі Сорочинці Полтавської губернії в родині українського козацького роду Гоголів-Яновських. Його дід, Панас Гоголь-Яновський, за родинними переказами походив із шляхетської сім’ї, а серед предків Гоголя були відомі козаки, зокрема Остап Гоголь, гетьман Правобережної України. Освіту почав у Полтавському повітовому училищі, згодом навчався в Ніжинській гімназії вищих наук, де дебютував на сцені гімназійного театру як актор і режисер-постановник. Вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну творчість, які пізніше стали матеріалом для його творів.
Творчий шлях1828 року Гоголь приїхав до Петербурга, мріючи про літературну діяльність. У 1829 році з’явилася його перша поема «Ганс Кюхельгартен», а також повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». 
Микола Гоголь у своїх збірках «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород» створює живописну картину українського життя. Він уважно відтворює звичаї, обряди та повсякденність, а персонажі розмовляють мовою, насиченою місцевими виразами, що робить її яскравою і автентичною навіть для читачів з інших культур.
Ці українські твори сповнені теплоти, гумору та щирої життєвої радості. Тут зустрічаються герої, готові на самопожертву, сильні та відчайдушні, які люблять землю і людей навколо. Натомість твори російського циклу, такі як «Шинель», мають зовсім інший настрій — вони гостро критичні, повні іронії та сатири, висвітлюючи бюрократію, лицемірство та жорстокість суспільства.
Таким чином, два цикли Гоголя демонструють різні художні світи. В українських оповіданнях панують любов, доброта і відданість, тоді як у російських творах персонажі часто керуються корисливістю, байдужістю й егоїзмом. Хоча і в українських історіях трапляються похмурі та моторошні моменти, наприклад у повісті «Вій», у російських творах моральна порожнеча та відсутність гармонії перетворюють реальність на майже карикатурне відображення життя в Російській імперії першої половини XIX століття.
Наприкінці 1833 року він прагнув стати професором історії у Київському університеті, підтримку йому надав професор Михайло Максимович, етнограф і фольклорист. 1835 року займає кафедру історії у Санкт-Петербурзькому Імператорському університеті, але через короткий час змушений полишити професорську діяльність. З 2-ї половини 1830-х років подальший розвиток таланту Гоголя пов'язаний з драматургією.
Етапною стала його соціальна комедія «Ревізор» (1836).
Невдовзі після прем'єри п'єси Гоголь виїхав на досить тривалий час за кордон, відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію.
В Італії пише перший том поеми-роману «Мертві душі», що виходить друком 1842 року.
Гоголь в Одесі
Микола Гоголь неодноразово відвідував Одесу, яка стала важливим етапом у його творчому житті.
Вперше він прибув до міста у 1848 році, але зустрівся з непередбаченою перешкодою: місто охопила епідемія холери. Письменникові довелося провести не менше двох тижнів на карантині на території сучасного парку Шевченка. Хоча Гоголь деякий час жив у місті, страх перед зараженням змусив його покинути Одесу.
Його другий приїзд виявився значно тривалішим — з жовтня 1850 до березня 1851 року. Приїзд письменника не залишився непоміченим і був відзначений у місцевій пресі.
Під час цього візиту Гоголь мешкав у так званому «будинку Гоголя», особняку Андрія Трощинського, двоюрідного дядька по матері, який протягом більшої частини його свідомого життя надавав значну матеріальну підтримку.
Спершу письменник планував отримати паспорт і вирушити до «теплих країв», зокрема в Італію, проте низка обставин змусила його залишитися в Одесі майже на п’ять місяців. Одним із головних чинників стала м’яка одеська зима. У листах Гоголь зазначав: «живу в Одесі поки що, слава Богу, а з боку приємного проведення гріх скаржитися».
В Одесі він присвячував час творчості: працював над другим томом «Мертвих душ», знаходив у будинках друзів затишні місця для письма, відвідував будинок княжни Варвари Репніної, де під його керівництвом молодь співала українські пісні. Місто надавало йому можливість поєднувати роботу з тишею та спокоєм, уникати шуму та світських турбот.
Пізні роки та спадщинаОстанні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків Істині.
27 березня 1851 року Гоголь залишив Одесу і вже ніколи не повертався. Менше ніж через рік, 21 лютого (4 березня) 1852 року, він помер у Москві, попередньо знищивши другий том «Мертвих душ». 
Його твори залишили глибокий слід у російській та українській літературі, а українські мотиви й образи — у культурній пам’яті обох народів. 
Творчість Миколи Гоголя є частиною Світової літератури, вона значним чином вплинула на всесвітньо відомих письменників, зокрема, на Акутагаву Рюноске (Японія) та Франца Кафку (Чехія).
В Одесі вулицю Надєждинську перейменовано на честь письменника у 1902 році.