Олександр Михайлович Батров — моряк, фронтовик, письменник, член Спілки радянських письменників України.

Ранні роки та морська діяльність
Народився 21 грудня 1906 року в Одесі в родині моряка. Після смерті батька рано почав працювати: учнем слюсаря, ковалем, юнгою на парусних судах, вантажником, слюсарем у ремонтних майстернях порту та заводу Одеського харчового тресту.

У 1926 році виїхав до Архангельська для участі в перегоні суден з Білого моря на Чорне та вступив матросом на пароплав «Каляєв». Працюючи на морі, відвідав багато країн, що пізніше надихнуло його літературні твори.

Літературна діяльність
Після повернення до Одеси деякий час працював літературним співробітником газети «Ізвестія». У 1933 році став кандидатом у члени Спілки радянських письменників України, а в 1935 році прийнятий до Спілки.

У 1936 році в журналі «Молода гвардія» надрукована перша повість «Кораблі». У 1938 році з’явився цикл оповідань про іспанських моряків та оповідання про одеську молодь.

Під час Другої світової війни в травні 1944 року працював за відрядженням під керівництвом контр-адмірала І.Д. Папаніна, брав участь у освоєнні Заполяр’я та був кореспондентом газети «Полярна зірка» на острові Діксон. У серпні 1945 року повернувся до Одеси для творчої роботи.

Творчість
З грудня 1945 року Батров повністю присвятив себе літературі. Автор понад 30 книг, багато публікувався у періодичних виданнях.

Повісті «Завтра – океан» та «Ти молодець, Аніта!» були екранізовані. У 1951 році за книгу оповідань «Наш друг Хосе» отримав третю премію на Всесоюзному конкурсі «За найкращу книгу для дітей», а в 1964 році — другу премію Міністерства освіти СРСР «За найкращу дитячу книгу».

Смерть та пам’ять
Олександр Михайлович Батров помер 11 липня 1990 року. В Одесі на фасаді будинку № 48 по вулиці Маразліївській встановлено меморіальну дошку на його честь