Письменник, поет, лікар, політичний діяч, публіцист. Один із провідних ідеологів українського національного руху першої половини ХХ століття.
Ранні рокиЮрій Іванович Липа народився 5 травня 1900 року в Одесі у родині відомого громадського діяча та письменника Івана Липи і його дружини Марії. Дитинство та юність Юрія минули в Одесі. Початкову освіту Юрій Липа здобув в одеській гімназії №4, після чого вступив до Новоросійського університету.
Громадська діяльність і боротьбаЗ ранніх років Юрій Липа захопився читанням і письмом, почав наслідувати свого батька Івана Липу ― писати твори, вірші, статті.Водночас він займався журналістикою: редагував одеську газету «Вісник Одеси», співпрацював із виданнями «Нова рада» (Київ) та «Вільне життя» (Одеса). У листопаді 1918 року організував студентську сотню на Французькому бульварі, яка допомогла силам Директорії УНР звільнити Одесу. Ці події пізніше знайшли художнє відображення в його автобіографічній новелі «Гринів».Хресним батьком Юрія Липи в поезії можна вважати Івана Франка.
Літературна творчістьЮрій Липа був одним із лідерів одеського літературного молодіжного гуртка. У газеті «Вільне життя» вийшло його перше оповідання «Минуле», а вірш «Побідний марш» став основою для музичного твору. В історичних розвідках, серед яких «Гетьман Іван Мазепа», «Королівство Київське за проєктом Бісмарка», «Союз визволення України», він досліджував минуле України, підкреслюючи її прагнення до державності.
Його праці привернули увагу відомих критиків — Михайла Павловського, Володимира Дорошенка та Сергія Єфремова, які, попри зауваження щодо надмірної тенденційності, відзначали глибину його знань та індивідуальність авторського стилю.
Еміграція та наукова діяльністьПісля подій революційних років Липа змушений був залишити Україну. Спочатку мешкав у Познані, де у 1922–1928 роках навчався на медичному факультеті університету, а згодом оселився у Варшаві (1929–1943). Юрій Липа був одружений з художницею Галиною Захарясевич. Вони познайомилися у Відні, де Галина проходила навчання. Деякий час Юрій з дружиною та двома доньками жили в Польщі, де він лікував людей та мав певну популярність. Він успішно виліковував пацієнтів, яких польські лікарі не могли вилікувати довгий час. 
Саме в цей період він активно працював як публіцист і літературознавець. Його книги «Бій за українську літературу», «Українська раса», «Призначення України», «Чорноморська доктрина» та «Розподіл Росії» стали основоположними для української геополітичної думки. Три поетичні збірки — «Світло», «Суворість», «Вірую», а також роман «Козаки в Московії» і драматичні поеми втілювали його ідеї про духовну велич, самопожертву, патріотизм і національну гідність.
1940 року став одним з засновників Українського Чорноморського інституту у Варшаві, планував перенести його до Одеси. Став організатором підпільних курсів з медичної підготовки під час війни. Постать Ю. Липи була настільки значущою, що це помітили окупаційні органи, які його вважали головним ідеологом українського підпілля. Були спроби зі сторони окупаційної німецької влади встановити з ним контакт, але жодні пропозиції д-р Ю. Липа не прийняв.
Загибель і пам’ять20 серпня 1944 року на Львівщині Юрія Липу схопили співробітники НКВС і жорстоко вбили.
Сьогодні його ім’я асоціюється із самопожертвою заради України, а його твори й дослідження залишаються важливою частиною української національної та культурної спадщини.