Аделіна Адаліс-Єфрон — поетеса, перекладачка, представниця літературного середовища Срібного віку, поетеса південно-західній школи.
Ранні роки
Аделіна народилася у 1900 році в Санкт-Петербурзі в родині інженера та балерини Маріїнського театру. Після ранньої смерті батьків вона залишилася сиротою. П'ятирічну Аделіну забрала до себе до Одеси родина Єфронов, родичів матері. І дівчинка стала зватись Аделіна Юхимівна Ефрон.
Одеса
В Одесі Аделіна навчалася та рано почала писати вірші — вже у 13 років. Вона увійшла до літературної групи «Колектив поетів», брала участь у гуртках одеської богеми. Серед її знайомих були представники одеського літературного кола. У цей період сформувався її поетичний стиль та інтерес до символізму.
Один із учасників гуртка Петро Єршов писав про неї: «Зовнішньо — екзотика, єгипетський профіль, довгі гострі нігті кольору чорної крові». Художник Євген Окс, який знав Аделіну в ті роки, доповнює її образ: «Сирена мала зелені очі та попелясто-блакитне волосся. Це була істота ворожої та підступної статі». Сирена — так називали Аделіну друзі. "... сліпуча брехуха Аделіна Адаліс" - так назвала героїню моєї розповіді поетеса та письменниця Зінаїда Шишова. Це було 1920 року в Одесі.
Літературна кар’єра
На початку 1920-х років Аделіна переїхала до Москви, де увійшла до кола Валерія Брюсова. Між ними виникли особисті та творчі стосунки. Завдяки його підтримці вона зайняла помітне місце в літературному середовищі:
у 1921 році очолила «Першу державну професійну школу поетики», працювала в системі Наркомосу, викладала в літературних навчальних закладах.

Портрет поетеси Аделіни Адаліс роботи Миколи Костієнка. 1920-ті роки

Середня Азія
Після смерті Брюсова поїхала кореспондентом до Середньої Азії, де пробула до 1931 року; із середньоазіатських нарисів склалася книга «Піщаний похід» (1929). Зібраний у Туркестані матеріал ліг також основою «роману пригод» з елементами наукової фантастики «Абджед Хевез Хютті», у якому описана вигадана втрачена стародавня цивілізація, що у важкодоступних горах Паміру. Перша поетична збірка «Влада» вийшла 1934 року.
Перекладала поетів Середньої Азії та Закавказзя — класиків Насіра Хосрова, Джамі, Наапета Кучака, Фізулі та багатьох сучасних авторів, зокрема Самеда Вургуна, Джамбула та Мірзо Турсун-заде.
У Середній Азії вона познайомилася з географом і письменником Іваном Сергеєвим, за якого вийшла заміж.У них народилися син Володимир і дочка Юлія, однак сімейне життя було складним і супроводжувалося конфліктами.
Творчість і пізні роки
З середини 1930-х років Аделіна повернулася до активної літературної роботи:
писала вірші про Схід і працю, займалася перекладами східної поезії (Фізулі, Джамі, Самед Вургун та ін.), друкувалася в радянській пресі
У наступні десятиліття вона залишалася відомою перекладачкою та авторкою поетичних збірок. Також захоплювалася точними науками — фізикою, біологією, а також космогонією, історією, археологією та кібернетикою.
Пізні роки
Аделіну Адаліс дуже поважали у радянських літературних колах 1960-х років. Вона сприймалася як живий уламок Срібного віку. За своє життя Аделіна опублікувала десять збірок поезії, кілька книжок перекладів віршів східних поетів.
Смерть
Померла вона 1969 року від інсульту. Лікарем швидкої, що приїхала до неї, виявився онук Сталіна. Він випадково промовився про це, і Адаліс категорично відмовилася приймати від нього допомогу. Поки їхала інша бригада, вона попросила сина почитати їй Брюсова з останньої книги, і тихо-тихо слухала. Коли друга бригада приїхала, виявилось, що Адаліс уже померла.