Євген Петров: одеський гуморист і співавтор «12 стільців»
Ранні рокиЄвген Петрович Петров (справжнє прізвище — Катаєв) народився 13 грудня 1902 року в Одесі в родині вчителя Петра Васильовича Катаєва. Він був молодшим братом письменника Валентина Катаєва.
Дитинство та юність минули в Одесі, де він навчався у 5-й чоловічій гімназії, яку закінчив у 1920 році. Уже в цей час сформувалися його дружні зв’язки з Олександром Козачинським, який згодом став прототипом героя повісті «Зелений фургон».
Одеса і перші професії
Після завершення навчання Євген Петров пробував себе в різних сферах. Він працював кореспондентом Українського телеграфного агентства, служив в одеському карному розшуку, а також брав участь у затриманні злочинців.
У 1922 році він навіть особисто затримав свого друга Козачинського, який очолював банду, але згодом домігся перегляду його справи та пом’якшення вироку.
Початок журналістської кар’єри
У 1923 році Євген Катаєв переїхав до Москви, де почав працювати журналістом. Він співпрацював із журналами «Червоний перець», а з 1926 року — з газетою «Гудок».
Саме тут він остаточно обрав літературний псевдонім Євген Петров і почав працювати як фейлетоніст і гуморист. 
Значний вплив на Євгена Петрова мав його брат Валентин Катаєв. Дружина Валентина Катаєва згадувала: «Я ніколи не бачила такої прив’язаності між братами, як у Валі з Женею. Власне, Валя і змусив брата писати. Щоранку він починав із дзвінка йому — Женя прокидався пізно, починав лаятися, що його розбудили… “Гаразд, лайся далі”, — казав Валя і клав слухавку».
Співпраця з Іллею Ільфом
У 1927 році розпочинається найважливіший етап творчості Петрова — співпраця з Іллею Ільфом. Разом вони створюють один із найвідоміших романів радянської літератури — «Дванадцять стільців» (1928).
Згодом виходять «Золоте теля» (1931), сатиричні цикли новел про Колоколамськ, повість «Світла особистість» та інші твори, які принесли авторам широку популярність.

Ілля Ільф та Євген Петров, 1932 рік. Фото Елеазара Лангмана.

Зріла творчість і подорожі
У 1930-х роках Ільф і Петров активно працюють у сатиричній журналістиці, публікують фейлетони в «Правді», «Літературній газеті» та журналі «Крокодил».
Вони подорожують СРСР, Європою та США. Результатом американської поїздки стала книга «Одноповерхова Америка» (1936), одна з найвідоміших їхніх спільних робіт.

Євген Петров та дружина Іллі Ільфа Марія Миколаївна

Паралельно Петров працює над сценаріями, театральними постановками та кіно.
Бібліографія Євгена Петрова:• «Радощі Мегаса», 1926• «Без доповіді», 1927• «На війні», 1942• «Фронтовий щоденник», 1942• «Повітряний візник. Кіносценарії», 1943• «Острів миру. П’єса», 1947• Незавершений роман «Подорож у країну комунізму».
Кіносценарії Євгена Петрова:• Сценарій звукового кінофільму (спільно з Іллею Ільфом), 1933, не був поставлений• «Цирк» (спільно з Іллею Ільфом і Валентином Катаєвим, у титрах не зазначені), поставлений у 1936 році Г. Олександровим• «Музична історія» (спільно з Георгієм Мунблітом), поставлений у 1940 році А. Івановським і Г. Раппапортом• «Антон Іванович сердиться» (спільно з Георгієм Мунблітом), поставлений у 1941 році А. Івановським• «Повітряний візник», поставлений у 1943 році Г. Раппапортом.
Останні роки та спадщина
У 1937 році творчий союз Ільфа і Петрова перервався через смерть Іллі Ільфа.
Після цього Євген Петров продовжив літературну та редакторську діяльність, працював у журналах «Огоньок» і «Крокодил», писав сценарії та воєнні нариси, був фронтовим кореспондентом під час радянсько-фінської війни та Другої світової війни.
У 1939–1942 роках Петров працював над романом «Подорож у країну комунізму», в якому описував СРСР у 1963 році (уривки були опубліковані посмертно у 1965 році). 
Під час Другої світової війни Петров став фронтовим кореспондентом. Влітку 1941 року, відправивши дружину та дітей в евакуацію, Петров оселився в готелі «Москва», який у воєнний час перетворився на своєрідний гуртожиток для журналістів, письменників та інших представників творчої інтелігенції. Туди ж перебрався Валентин Катаєв, разом з яким Євген Петрович почав працювати у Совінформбюро — брати надсилали матеріали до американського газетного агентства NANA (North American Newspaper Alliance).
Він загинув 2 липня 1942 року — літак, на якому він повертався до Москви з Новоросійська, був збитий німецьким винищувачем над територією Ростовської області, біля села Маньково. На місці падіння літака встановлено пам’ятник.
Євген Петров був одружений із Валентиною Леонтіївною Грюнзайд, з обрусілих німців. Сини — кінооператор Петро Катаєв і композитор Ілля Катаєв.
Пам’ять
Творчість Євгена Петрова разом із Іллею Ільфом стала класикою сатиричної літератури XX століття. Його роботи неодноразово екранізувалися та інсценізувалися, а образи Остапа Бендера та світу «12 стільців» залишилися частиною світової культури.