Ілля Арнольдович Ільф — радянський письменник-сатирик і гуморист, який працював у співавторстві з Євгеном Петровим.

Ранні рокиІлля Арнольдович Ільф (справжнє ім’я — Ієхієл-Лейб Ар’єв Файнзільберг) народився 15 жовтня 1897 року в Одесі в родині банківського службовця. Атмосфера міста та сімейне середовище, де старші брати стали художниками, а молодший — топографом, сформували його інтерес до культури та спостереження за життям.
У 1913 році Ільф закінчив із відзнакою школу ремісничих учнів. Уже в юності він змушений був працювати: у креслярському бюро, на телефонній станції, на авіазаводі «Анатра», на фабриці ручних гранат. У 1920 році приєднався до літературного об’єднання «Колектив поетів», де спілкувався з Едуардом Багрицьким, Валентином Катаєвим, Юріем Олешею та іншими одеськими авторами.
Одеса і перші кроки в літературі
Одеса залишалася важливою частиною його світогляду. Саме тут формувався його гумористичний погляд на життя, який пізніше став основою творчого стилю. У цей період він використовує псевдонім Ільф, утворений із перших літер імені та прізвища.
Його ранній досвід включав не лише робітничі професії, а й участь у громадському житті: у 1919 році він служив у 1-му Караульному полку, у 1920 році працював в агітаційному відділі ЮгРОСТА, а у 1921 — бухгалтером в Одеському Опродкомгубі.
Початок журналістської кар’єри
У 1923 році Ільф переїжджає до Москви, де остаточно обирає літературну професію. Він починає працювати в газетах і гумористичних журналах.
Важливим етапом стала робота в газеті «Гудок», де він співпрацював із Михайлом Булгаковим, Костянтином Паустовським, Ісааком Бабелем, а також Юрієм Олешею і Валентином Катаєвим. Тут Ільф пройшов шлях від обробника листів до фейлетоніста й нарисовця, активно публікуючи гумористичні тексти, репортажі та рецензії.
Співпраця з Євгеном Петровим
Наприкінці 1920-х років починається найважливіший етап творчості Ільфа — співпраця з Євгеном Петровим. Хоча обидва були одеситами, особисто вони познайомилися в Москві лише у 1923 році, а зблизилися під час спільної поїздки у Крим і на Кавказ у 1927 році.
Саме тоді народився їхній перший великий роман «Дванадцять стільців» (1928), сюжет для якого запропонував Валентин Катаєв. Твір одразу став літературною подією і закріпив за авторами статус провідних сатириків свого часу.

Ілля Ільф та Євген Петров, 1932 рік. Фото Елеазара Лангмана.

Зріла творчість і подорожі
Після успіху першого роману Ільф і Петров створюють низку сатиричних і гумористичних творів: повість «Світла особистість», цикли новел «Необыкновенные истории из жизни города Колоколамска» та «1001 день, или Новая Шахерезада».
Другий великий роман «Золоте теля» вийшов у журнальному варіанті у 1931 році, а окремим виданням — у 1933. Разом ці твори стали класикою сатири.
У 1930-х роках вони багато подорожують за завданнями редакцій: відкриття Турксибу, поїздки до Середньої Азії, подорож Європою. У 1935 році як кореспонденти газети «Правда» вирушають до США. Результатом стала книга «Одноэтажная Америка» (1936) та повість «Тоня» (1937).
У 1930-х роках Ілля Ільф захоплювався фотографією. Світлини Іллі Арнольдовича через багато років після його смерті випадково знайшла його донька Олександра Іллівна Ільф. Вона підготувала до публікації книгу «Ілля Ільф — фотограф». Фотоальбом містить близько 200 фотографій, зроблених Ільфом та його сучасниками.
Сценарії Іллі Ільфа:
1930 — «Свято святого Йоргена»
1933 — «Чорний барак»
1936 — «Одного разу влітку»
1936 — «Цирк»
Останні роки та спадщина
Ільф також відомий своїми «Записними книжками» — особистими нотатками, що охоплюють 1925–1937 роки і містять спостереження, афоризми та фрагменти життя епохи. Його фотографії зафіксували побут і культуру 1920–1930-х років, включно з подіями в СРСР і США.
Під час подорожі автомобілем американськими штатами у Ільфа загострився давній туберкульоз, діагностований у нього ще на початку 1920-х років, що невдовзі призвело до його смерті в Москві 13 квітня 1937 року.
В Одесі пам'ять про Ільфа увічнена меморіальною дошкою на будинку, де він народився (Старопортофранківська, 137. Скульптор А. Князик). На постаменті «пам'ятника» (Золотий стілець) у Міському саду на честь творців «Дванадцяти стільців» (скульптор М. Рева) викарбувано: ІЛЬФ ТА ПЕТРОВ – ВДЯЧНІ ОДЕСИТИ. 2 вересня 2017 року, до 223-річчя від дня заснування Одеси, на Алеї Зірок з'явилася нова зірка – на честь Іллі Арнольдовича Ільфа.