Ранні роки
Лев Славин народився 15 жовтня 1900 року (по старому стилю) в Одесі, у сім’ї Іцко Симоновича Славина та Фрейди-Сіми Іцковни. Уже з дитинства Лев захоплювався читанням, гимнастикою та ілюзіонізмом, прищеплюючи друзям любов до книжок: «Відмовити в книзі — те саме, що відмовити голодному в шматку хліба».
Навчався в Одесі в гімназії Илиади. Його немногословна іронія та точність формулювань відразу привертали увагу друзів, що робило його схожим на Ілью Ільфа, з яким він пізніше подружився. Також навчався у Новоросійському університеті.
Перша світова війна та юнацька творчість
У 1916 році Лев був мобілізований до армії як вільноопределяючийся і пройшов фронтові події Першої світової війни. Цей досвід став основою його першого роману «Наследник» (1931). Після демобілізації він повернувся в Одесу, де активно включився в літературне життя: став учасником «Колективу поетів» разом з Багрицким, Олешею, Катаєвим і Ільфом.
У «Мебос» (мебльований острів), знаменитому одеському кафе поетів, Лев і його друзі ставили постановки поеми Багрицкого «Харчевня», де глядачами слугувала їжа, а не гроші. Ці вистави стали легендарними в літературних колах міста.
Московський період
У 1924 році Славин переїхав до Москви і почав працювати у газеті «Гудок». Тут він писав у різних жанрах, включаючи повісті, нариси та статті. У 1932 році він створив п’єсу «Интервенция», яка принесла йому широку популярність.
Одружився з Софією Наумовною Лифшиц. Їхній шлюб був міцним і довічним.
Війни та військова журналістика
Славин був військовим кореспондентом на Халхин-Голі (1939) і під час Великої Вітчизняної війни (1941–1945) для газет «Красная звезда» та «Известия», майором інтендантської служби. Він писав про окопне життя, а не про стратегію командирів, і закінчив війну в Берліні.
Творчість та літературна спадщина
Літературна діяльність Славина була надзвичайно різноманітною:
Романи та повісті: «Наследник» (1931), «Арденнські страсті» (1976), «По ту сторону холма» (1958)П’єси: «Интервенция» (1932)Сценарії: «Возвращение Максима» (1937), «Два бойца» (1943)Історичні біографії: «Багрицкий» (1936), «Неистовый» (1973), «Ударивший в колокол» (1979), «Мой Олеша» (1964), «Андрей Платонов» (1963), «Ильф и Петров» (1965)Розповіді та новели: «Армения! Армения!» (1970), «Кармелина» (1972), «Роман с башней» (1972), «Предвестие истины» (1966)
Множество його творів були переведені на інші мови, а деякі п’єси та сценарії ставали основою кінострічок.
Славін був «найвоєннішим» у компанії одеських письменників. Він воював на чотирьох війнах – Першої світової, у Монголії, на фінській, Великій Вітчизняній. Зовні, цілком цивільна людина, він мав спокійну, непоказну мужність.
Написав спогади про І. Е. Бабеля, А. П. Платонова, Нд. В. Іванова, М. А. Світлова, написав книги про А. І. Герцена, В. Г. Бєлінського, Я. Домбровського та інших. Писав також повісті та мемуари.
Повоєнний період
Після війни Славин зіткнувся з кампанією боротьби з космополітизмом. Йому закидали «антиисторизм» та «розважальність» п’єси «Интервенция», яка, незважаючи на критику, ставалася на сценах протягом десятиліть.
Він залишався відданим своїм принципам, подорожував з дружиною до Польщі, Угорщини та Чехословаччини, відвідував Одесу, де писав «Одесские гасконцы».
Визнання та останні роки
Лев Ісаєвич Славин помер 4 вересня 1984 року в Москві. Похований на Кунцевському кладовищі. 
Його літературна спадщина продовжує жити, як у книгах Бабеля, Ільфа, Петрова та Катаєва, так і у власних творах Славина.
На фасаді будинку №16 по вулиці Ніжинській, де мешкав письменник, встановлено меморіальну дошку.
Творчість
«Наследник» (1931) — роман
«Інтервенція» (1932) — п’єса
«Гамбург — Америка лінія» (1934) — оповідання
«Приватне життя Петра Виноградова» (1934) — сценарій
«Син Монголії» (1936) — сценарій
«Багрицький» (1936) — історична біографія Е. Г. Багрицького
«Повернення Максима» (1937) — сценарій
«Справа під Картамишевом» (1939) — оповідання
«Мої земляки» (1942) — повість, пізніше видана під назвою «Два бійця», лягла в основу сценарію
«Дороги йдуть на Захід» (1943) — оповідання
«Уралець» (1943) — оповідання
«Мадонна придорожня» (1945) — новела
«Подорож до Цербста» (1945) — новела
«Останні дні фашистської імперії» (1946) — документальний нарис
«Про Лапіна та Хацревіна» (1946) — історична біографія Б. Лапіна та З. Хацревіна
«По той бік пагорба» (1958) — повість
«Андрій Платонов» (1963) — історична біографія А. П. Платонова
«Непотрібна жертва» (1964) — новела
«Мій Олеша» (1964) — історична біографія Ю. К. Олеші
«Портрети та записки» (1965) — біографії та мемуари
«Ільф і Петров» (1965) — історичні біографії І. А. Ільфа та Є. П. Петрова
«Захоплення Всеволода Іванова» (1965) — історична біографія Вс. Іванова
«Передвісник істини» (1966) — оповідання
«Інтервенція» (1967) — сценарій за власною п’єсою
«Кафе «Канава»» (1967) — оповідання
«За нашу і вашу свободу!» (1968) — історична біографія Я. Домбровського
«Риси з життя Михайла Свєтлова» (1968) — історична біографія М. А. Свєтлова
«Вірменія! Вірменія!» (1970) — оповідання
«Кармеліна» (1972) — оповідання
«Роман з вежею» (1972) — оповідання
«Неистовий» (1973) — історична біографія В. Г. Белінського
«Мій чутливий друг» (1973) — оповідання, записки, портрети
«Арденнські пристрасті» (1976) — роман
«Ударивший у дзвін» (1979) — історична біографія А. І. Герцена
«Вибране» (1981) — збірник оповідань та нарисів