Олександр Акімович Біск — поет, перекладач, літературний діяч, перший перекладач Райнера Марії Рільке російською мовою. 
Ранні роки та освіта
Олександр Біск народився 29 січня 1883 року в Києві у родині ювеліра Акіма Соломоновича Біска. Згодом сім’я переїхала до Одеси — міста, яке стало для нього справжньою духовною батьківщиною.
Навчався в Одеському комерційному училищі імені імператора Миколи І та закінчив його з відзнакою. 
Початок літературного шляху
Літературний дебют Біска відбувся 4 травня 1903 року на сторінках київського видання «Юго-западная неделя». В Одесі він швидко увійшов до кола місцевої інтелігенції та став активним учасником Літературно-артистичного товариства. Серед його знайомих були: Корній Чуковський, Володимир Жаботинський, Леонід Гроссман, Іза Кремер, Дмитро Цензор та інші.
Одеса тих років жила літературою, суперечками про мистецтво, новими європейськими течіями, і Біск органічно став частиною цієї атмосфери.
Європа та відкриття Рільке
Наприкінці 1904 року Олександр Біск виїхав до Німеччини для продовження освіти. У 1905 році він вступив до Лейпцизького університету. Саме там відбулося знайомство, яке визначило його місце в історії літератури: Біск відкрив для себе поезію Райнера Марії Рільке.
Вражений глибиною й музикальністю його віршів, Біск став першим перекладачем Рільке російською мовою. Уже в грудні 1906 року в газеті «Одесские новости» були надруковані перші переклади поета — подія, яка випередила загальне визнання Рільке в Російській імперії на багато років.
Цікавим є й те, що першим опублікованим перекладом Біска був не Рільке, а проза Кнута Гамсуна після подорожі Норвегією.
Париж
У 1906—1911 роках Біск жив у Парижі. Там він увійшов до середовища російської еміграції та познайомився з провідними поетами й мислителями Срібного віку. Через публікацію революційних віршів у журналі «Красное знамя» його повернення до Росії затягнулося.
У 1912 році в Петербурзі вийшла перша поетична збірка Біска — «Рассыпанное ожерелье».
Одеса революційних років
Повернувшись до Одеси, Біск знову опинився в центрі літературного життя міста. Біск друкувався також у одеських виданнях: журналі «Крокодил» (псевдонім AliЬi), альманасі «Сонячний шлях» (1914), після 1917 року у журналі «Фігаро». Підтримував молодих авторів і організовував літературні вечори.
Саме Олександр Біск разом із Петром Пільським у 1914 році організував знаменитий «вечір поетів», де вперше виступили: Едуард Багрицький, Валентин Катаєв та Анатолій Фіолетов.
Таким чином Біск став одним із тих, хто відкрив нове покоління одеської літератури.
Еміграція
Олександр Біск одружився зі скрипалькою Бертою Турянською. У 1919 році в них народився син Анатолій, який згодом стане відомим французьким поетом Аленом Боске.
Того ж року в одеському видавництві «Омфалос» вийшла важлива книга — «Райнер Марія Рільке. Зібрання віршів» у перекладах Біска.
У січні 1920 року родина емігрувала. Спочатку вони жили у болгарській Варні, пізніше — у Бельгії. Біск працює у банку, захоплюється колекціонуванням марок. Після німецького вторгнення 1940 року Біск із дружиною був змушений тікати до південної Франції.
Америка
У 1942 році родина переїхала до США. Біск оселився в Нью-Йорку, де прожив майже тридцять років. Він став членом Одеського земляцтва Нью-Йорка та очолив «Гурток російських поетів в Америці».
Після довгої перерви Біск повернувся до перекладів Рільке. У 1957 році в Парижі вийшло масштабне видання «Избранное из Райнера Марии Рильке», що містило близько 150 перекладів. Книга була присвячена його синові Алену Боске. Високо оцінив цю працю Борис Пастернак.
У 1962 році в Парижі побачила світ остання книга Біска — «Чужое и свое. Избранные стихи. 1903—1961».
Трагічна смерть
У 1973 році Олександр Біск відзначив 90-річчя. Попри похилий вік, він зберігав ясність пам’яті й міг напам’ять читати великі літературні твори. Невдовзі сталася трагедія. У ніч із 30 квітня на 1 травня в нью-йоркському готелі «Манхеттен», де мешкав Біск, виникла пожежа. Через проблеми зі слухом поет не почув сигналу тривоги й загинув у диму.
Олександр Акімович Біск похований на одеській ділянці єврейського кладовища Бейт-Ель у Нью-Йорку — далеко від Одеси, яка залишилася головним містом його пам’яті та поезії.
Бібліографія• Розсипане намисто. - СПб., 1912.• Р. М. Рільке. Зібрання віршів. - Одеса, 1919.• Вибране з Р. М. Рільке. - Париж, 1957.• Чуже та своє. - Париж, 1962